Створення освітнього середовища, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації: вимога 1.2

Критерій 1.2.1. Заклад дошкільної освіти планує та реалізує діяльність щодо запобігання будь-яким проявам дискримінації, булінгу

Слово «булінг» донедавна було незнайомим для нас. Хоч як явище він існував завжди — цькування, жорстока, принизлива поведінка. Нині булінг — популярна тема. Ще більшого розголосу вона набула через те, що Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18.12.2018 № 2657-VIII. Він уніс зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про освіту» зміни.

«Булінг (цькування) — діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.»

На керівника закладу освіти покладено обов’язок забезпечувати створення у закладі безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування).

Що зробити.

Перевірити наявність та зміст інформації на сайті закладу.

Заклади освіти повинні на своєму сайті або сайті засновника, якщо у закладу немає сайту, розміщувати інформацію, що стосується створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про освіту»).

Вивчити, чи поінформовані учасники освітнього процесу про насилля, булінг: інформаційні куточки для дітей, дорослих з переліком організацій, до яких можна звернутися у ситуації насилля та булінгу тощо.

Перевірити наявність документів та проаналізувати їхній зміст:

  • затверджений наказом керівника алгоритм реагування на випадки насильства серед дітей: перелік можливих дій; відповідальність та компетенції педагогів, представників адміністрації; встановлення ролі та обсягу обов’язків працівників закладу;
  • план роботи закладу на рік та календарні плани педагогів:

– планування просвітницької роботи серед учасників освітнього процесу щодо попередження насильства та булінгу: лекції, засідання круглих столів, бесіди, диспути, години відкритих думок, усні журнали, кінолекторії, акції тощо;

– планування профілактичної роботи з формування правосвідомості і правової поведінки дітей;

– формування у педагогів та батьків навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей, щоб формувати уміння виокремлювати наявну проблему.

Проаналізуйте звернення батьків і педагогів щодо цього питання. Не забувайте, що булінг може бути і серед працівників закладу. Психологічна безпека — частина безпечного освітнього простору.

Аналіз ситуації у закладі є невід’ємною складовою діяльності із запобігання насильству щодо дітей, працівників, адже лише на його основі можна здійснювати відповідні заходи із запобігання ситуації та розв’язання проблем закладу.

На що звернути увагу.

У першу чергу на рівень поінформованості педагогічної громади про поняття «булінг», його види.

Як розпізнати стрес, викликаний насильством. Людина:

  • часто скаржиться на погане самопочуття;
  • замикається в собі, уникає друзів, самоізолюється;
  • втрачає інтерес до діяльності;
  • невпевнена в собі;
  • не здатна концентруватися на виконанні завдання, неуважна, забудькувата;
  • постійно або часто перебуває у стані тривожності, напружена;
  • боїться гучних звуків і різких рухів, ляклива;
  • постійно або часто має поганий настрій, пригнічена, або, навпаки, гіперактивна, дратівлива, агресивна;
  • має різкі й безпричинні перепади настрою;
  • одягнута в розірваний або зім’ятий одяг;
  • із синцями на тілі.

Куди звертатися у випадку насильства.

Педагогам важливо знати та надавати інформацію батькам, куди вони можуть звертатися по допомогу у випадку насильства. Зокрема до:

  • поліції;
  • центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
  • управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій;
  • громадських організацій, які надають допомогу жертвам насильства;
  • практичного психолога, соціального педагога тощо;
  • близької людини;
  • «гарячих ліній».

На які «гарячі» лінії телефонувати та які послуги вони надають.

Безплатні «гарячі» телефонні лінії:

  • національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства —

– 0 800 50 03 35 та 11 61 23 (безплатно з міських телефонів;

– 0 800 50 02 25 та 11 61 11;

  • Уповноважений Президента України з прав дитини 0800 50 17 20;
  • єдиний телефоний номер контакт-центру системи надання безплатної правової допомоги: 0 800 21 31 03.

Особам, які постраждали від насильства, і зателефонували на «гарячі лінії», нададуть:

  • інформаційні консультації — інформація про організації та установи, до яких можна звернутися у конкретній ситуації, перелік документів, які необхідно підготувати для звернення тощо;
  • психологічні консультації — поради та підтримка психолога анонімно по телефону;
  • правову допомогу — консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації, поради про правильне складання необхідних документів тощо.

Налагодьте співпрацю з соціальною службою сім’ї, дітей та молоді, службою у справах дітей, поліцією, ЗМІ, позашкільними установами, недержавними організаціями.

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

  • педагог або помічник вихователя —

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

– глузує із зовнішнього вигляду дитини;

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини;

  • батьки або члени сім’ї —

– б’ють та ображають дитину вдома;

– принижують дитину, зокрема у присутності інших дітей;

– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Прояви та ознаки булінгу:

  • словесні образи, погрози, приниження, залякування та інші діяння;
  • будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;
  • будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;
  • інші правопорушення насильницького характеру.

Ознакою є систематичність таких дій — це два і більше разів.

Дитина може бути як постраждалою від булінгу, так і кривдником/цею або спостерігачем/кою (пасивним або активним, схилятися на сторону кривдника або жертви).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Захищеність в освітньому середовищі — оцінка відсутності усіх видів, форм насильства для всіх учасників освітнього процесу.

Комфортність в освітньому середовищі — оцінка емоцій, почуттів та домінуючих переживань, що домінують, під час взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу.

Задоволеність освітнім середовищем — задоволення базових потреб дитини у:

  • допомозі та підтримці;
  • збереженні та підвищенні її самооцінки;
  • пізнанні та діяльності;
  • розвитку здібностей і можливостей.

Проводьте роз’яснювальну роботу з батьками. Допоможуть вам у цьому буклети від ЮНІСЕФ:

Також ознайомтеся з доповіддю освітнього омбудсмена «Дотримання прав в освіті — 2020».

Про права дитини читайте на сайті Уповноваженого ВРУ з прав людини.

Які методи збору інформації використати.

Вивчення документації:

  • плану роботи закладу;
  • календарних планів педагогів;
  • наказів керівника;
  • протоколів засідань педагогічної ради.

Опитування: інтерв’ю з вихователем-методистом, практичним психологом, соціальним педагогом, анкетування батьків, педагогічних працівників.

За допомогою опитування дізнаєтеся, чи:

  • реагуєте на повідомлення педагогічних працівників про випадки булінгу;
  • проводиться робота із навчання щодо визначення випадків булінгу, запобігання булінгу та можливих способів реагування;
  • брали участь педагогічні працівники у розробленні антибулінгової програми (у разі наявностві) та чи знають вони її.
Створення безпечних, доступних умов розвитку, виховання, навчання дітей і праці: вимога 1.1
Створення освітнього середовища, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації: вимога 1.2
Формування інклюзивного, безпечного, розвивального, мотивуючого освітнього простору: вимога 1.3