Який алгоритм дій обрати, щоб створити внутрішню систему забезпечення якості освіти
Так само як і модель створення внутрішньої системи у кожного закладу освіти може бути своя, так і алгоритм дій у кожного керівника буде свій. Він залежатиме від обраної моделі.
Уніфікований алгоритм дій такий:
- плануємо на перспективу;
- проєктуємо внутрішню систему;
- визначаємо необхідні ресурси: технічні та програмні засоби, які можуть використовуватися для проведення опитувань, фіксації результатів спостережень тощо;
- визначаємо компоненти та механізми функціонування внутрішньої системи;
- визначаємо критеріїї оцінювання функціонування внутрішньої системи;
- проводимо самооцінювання;
- визначаємо рівні;
- приймаємо управлінські рішення;
- удосконалюємо діяльність з того чи того напряму;
- контролюємо.
Якість не з’являється раптово — слід планувати досягнення певного рівня якості. Тож планування є наскрізним кроком на всіх етапах розбудови внутрішньої системи.
Планування потрібно розглядати як довгостроковий напрям діяльності закладу. Адже це не одноразова дія, а, ймовірніше, безперервний процес. Плани розвиваються у міру того, як працівники закладу набувають знань, а обставини змінюються.
Рекомендуємо розпочинати cтворення внутрішньої системи з визначення стратегії (політики) забезпечення якості освіти. Щоб створити дієву внутрішню систему, визначте, яких цілей хочете досягти завдяки функціонуванню внутрішньої системи, до яких змін це приведе у майбутньому. Цей крок не має бути формальним, оскільки визначеним цілям будуть підпорядковані всі компоненти внутрішньої системи. Під час визначення цілей слід проаналізувати державну політику щодо забезпечення якості освіти, врахувати стратегію розвитку закладу, оцінити наявну ситуацію, потреби та інтереси учасників освітнього процесу.
Про Стіва Джобса чув кожен, хоч раз у житті — точно. А про те, як він зумів повернути Apple на вершину успіху, а собі контроль над компанією, — навряд. Так от, у 1996 році вартість акцій компанії була рекордно низькою. Перше, що зробив Джобс, — ревізію продукції. На той час компанія виготовляла «все»: плати для комп’ютерів, зарядки для телефонів, е-книжки, стилуси та іншу електроніку. Кожен із виробів був посереднім. Що зробив Джобс? Розробив стратегію розвитку компанії, гасло якої звучало, так: «Зосередитися!». Вона передбачала, що компанія сфокусується на виготовленні трьох ключових продуктів. Це й дало змогу випустити такий проривний продукт, як iPhone, а також змінити місію компанії: тепер вона виготовляла найліпшу продукцію, а не таку-сяку. Це лише один із прикладів стратегії та її успішних результатів. Та й з нього очевидно, що стратегія допомогла сфокусуватися, побачити цілі та досягти їх.
Отже, стратегія (політика) — це наміри та спрямованість закладу освіти, які визначаються інтересами учасників освітнього процесу щодо якості освітніх послуг і реалізації інших їхніх прав, а також засадами державної політики щодо якості освіти.
Ознайомтемся у Таблиці 1 із формами стратегії, які пропонує Ірина Романюк, консультант центру професійного розвитку педагогічних працівників Миколаївської міської ради, старший викладач кафедри теорії й методики початкової та дошкільної освіти МОІППО.
Таблиця 1
Яку стратегію розвитку закладу обрати: три форми
Стратегія | |
|---|---|
Основна перевага | Аспекти |
| Інноваційна стратегія | |
| Її будують навколо нових, «проривних» освітніх змін і управлінських рішень, створюючи новий «конкурентний простір» або ринкову нішу в галузі освіти. Стратегією не може оперативно скористатися жоден заклад освіти | Створити освітні та управлінські процеси, які радикально відрізняються від тих, які вже є на освітньому ринку. Освітні та управлінські процеси повинні: |
| Стратегія оновлення | |
| Забезпечує менші ризики порівняно з інноваційною стратегією. Основні характеристики: цілі, процеси та організація суттєво модифікуються, але радикально не змінюються. Основною платформою для змін, що проводяться, залишаються освітні та управлінські процеси, які вже працюють | Заклад, який оновлює стратегію, має поставити собі запитання: |
| Стратегія поступового вдосконалення | |
Зміцнює переваги, які заклад освіти вже досягнув | Стратегію розробляють, коли заклад не готовий використовувати інноваційну стратегію чи стратегію оновлення, або коли заклад має певний імідж та успіх й не хоче ризикувати. Цей варіант передбачає незначні зміни завдяки: Якщо стабільні зовнішні умови продовжують забезпечувати успіх, то ця стратегія — найдоцільніша |
Зеля Дорошенко, директор ДНЗ (ясла-садок) № 45 «Ліхтарик», магістр педагогіки вищої школи із м. Запоріжжя, вважає, що стратегічне планування — це відповідь на три запитання:
- Де заклад знаходиться у даний момент?
- Чого заклад прагне досягти? Куди він прямує?
- Як закладу потрапити звідти, де він є, туди, куди він прагне?
Детальніше про бачення стратегічного планування у статті «Стратегічне планування — шлях до розвитку закладу освіти». Із неї дізнаєтеся:
• які проблеми виникають під час планування;
• на які етапи поділити роботу з планом;
• як визначити місію та мету закладу;
• яку стратегію обрати.
Щоб створити внутрішню систему, потрібно розвивати культуру педагогічного партнерства, налагодити співпрацю працівників з батьками й громадськістю. Мету створення внутрішньої системи, напрями, правила, за якими визначається якість освітньої діяльності, методи збору інформації, правила і процедури забезпечення функціонування системи обговорюйте з колективом: на засіданні педагогічної ради, створіть творчу групу, поінформуйте усіх учасників освітнього процесу. В основі цієї роботи мають стати прості речі: відкритість, щирість, прозорість, небайдужість, уміння домовлятися, планувати тощо.
За потреби для створення внутрішньої системи залучайте експертів у сфері дошкільної освіти та управління.
Визначайте стратегію внутрішньої системи не самі, а з колективом. Правильні люди на правильному місці важливіші, ніж правильна стратегія. Такого висновку дійшов Джек Уелч (Jack Welch) — управлінець-легенда, який перетворив посередню промислову компанію на світового лідера. А почав він з того, що «створив» колектив. Адже можна розробити перспективну стратегію діяльності, інноваційну програму розвитку, але навряд чи вдасться їх реалізувати без висококваліфікованих працівників, згуртованих у колектив.
Отже, плануємо, визначаємо стратегію. Наступні кроки такі:
- визначаємо ресурси, компоненти та механізми внутрішньої системи;
- проводимо самооцінювання освітнього процесу та управлінської діяльності;
- аналізуємо результати самооцінювання;
- визначаємо сильні та слабкі сторони закладу;
- обговорюємо з колективом;
- ухвалюємо управлінські рішення;
- упроваджуємо нове;
- навчаємо колектив; змінюємо слабкі сторони на сильні.
Надійним помічником у цих справах буде SWOT-аналіз. До нього звертаються, щоб:
- виявити й систематизувати проблемні стани;
- використати своєчасно потенційні можливості для розвитку;
- визначати структуру ресурсів, на які доцільно спиратися задля вдосконалення діяльності та розвитку закладу;
- обирати оптимальний шлях розвитку й уникати ризиків;
- приймати зважені рішення;
- розуміти становище поза межами закладу.
Щоб спроєктувати внутрішню систему, скористайтеся рекомендаціями Державної служба якості освіти України щодо етапів роботи над нею. Вони такі:
- визначити компоненти внутрішньої системи;
- забезпечити функціонування компонентів внутрішньої системи;
- провести самооцінювання освітніх і управлінських процесів закладу для їх подальшого вдосконалення.
Політика забезпечення якості освіти, яка визначає засади функціонування внутрішньої системи, має ґрунтуватися на таких ціннісних орієнтирах:
- партнерство та професійна взаємодія;
- недискримінація, запобігання та протидія булінгу (цькуванню);
- дотримання академічної доброчесності під час провадження освітньої діяльності;
- прозорість та інформаційна відкритість діяльності закладу;
- сприяння безперервному професійному зростанню педагогічних працівників;
- забезпечення академічної свободи педагогічних працівників.
Щоб виміряти напрями та правила самооцінювання компонентів внутрішньої системи розробіть критерії та індикатори або скористайтеся розробленими. Критерії дають змогу всебічно вивчити та оцінити правила, сформульовані для вивчення внутрішньої системи.
Для детального вивчення кожного критерію потрібні показники, тобто індикатори. Індикатори можна розробити на основі кількісної шкали, а можна і кількісно-якісної. Тобто для одних критеріїв встановлюють кількісну шкалу, інші вимірюють описово, або виключно описово.
Головне — не шкала вимірювання, а можливість комплексно подивитись на роботу закладу освіти та визначити шляхи, як вдосконалити освітню діяльність.
Врахуйте під час роботи таке:
- внутрішню систему створюють не на папері, а в освітньому просторі, в управлінській та освітній діяльності;
- Положення про внутрішню систему, як локальний документ закладу освіти, є важливим етапом її розбудови, а не документом заради документа.
У Положенні про внутрішню систему зафіксуйте спільно вироблені управлінські рішення, які описують компоненти якості освіти, процедури їх функціонування, способи оцінювання.
На думку Ірини Романюк, консультанта центру професійного розвитку педагогічних працівників Миколаївської міської ради, старшого викладача кафедри теорії й методики початкової та дошкільної освіти МОІППО, Положення про внутрішню систему закладу відображає в узагальнювальному вигляді основні процеси та процедури внутрішнього управління закладом, спрямовані на підвищення якості освіти.
Детальніше про це у статтях Проєкт Положення про внутрішню систему обговорює та схвалює педагогічна рада, а керівник затверджує його наказом. Текст Положення складається з розділів. Вимог щодо кількості розділів, їх розподілу та назв немає.
Алгоритм дій при створенні внутрішньої системи повторюється знову і знову, але на іншому рівні розвитку закладу. Це безперервний процес, який дає змогу закладу порівняти себе з собою.
