Вимога «Налагодження співпраці між учасниками освітнього процесу» має три критерії:
| |
| |
|
Ефективність організації освітнього процесу залежить від педагогіки партнерства. Щоб сформувати атмосферу довіри потрібно, зокрема налагодити комунікації між учасниками освітнього процесу. Таке спілкування може мати різні формати, але всіх їх об’єднують такі риси:
Що зробити.
З’ясуйте:
Проаналізуйте педагогічну культуру батьків. Вона виявляється в тому, що батьки розуміють та усвідомлюють свою відповідальність за виховання дітей, як ставляться до них, оцінюють їхню поведінку.
Радимо прочитати
Статтю О. Рейпольської «5 дієвих порад, як «виховати» батьків і закласти міцний фундамент взаємодії з ними».
На що звернути увагу.
Співпраця з батьками може відбуватися у різних формах, зокрема таких:
Основні форми роботи з батьками, наведено в Додатку 27.
Додаток 27
У роботі з батьками піклуйтеся про підвищення рівня їхніх знань щодо розвитку та виховання дітей. Адже родина і заклад дошкільної освіти — це два суспільні інститути, які закладають фундамент майбутнього дитини і мають спільну мету: виховати здорову, соціально адаптовану, усебічно розвинену особистість із високим інтелектуальним, творчим та духовним потенціалом.
Ефективними у налагодженні контакту з батьками є індивідуальна робота та організація різноманітних проєктів. Найголовніше у співпраці з батьками — пам’ятати, що вони є партнерами педагогів.
![]() | ![]() |
Радимо прочитати
Статтю Н. Шаповал «Педагоги + батьки = партнерська взаємодія».
Педагогіка партнерства — чітко визначена система взаємовідносин усіх учасників освітнього процесу (дітей, батьків, вихователів), яка:
Педагогіка партнерства ґрунтується на таких принципах:
Радимо використовувати у роботі з батьками:
Заслуговує на увагу впровадження дистанційних форм спілкування з батьками, особливо в дні, коли дитина з тих чи тих причин відсутня в закладі (за допомогою спілкування та викладання матеріалу під час онлайн семінарів, майстер-класів, обговорення і представлення практичних матеріалів на онлайн-платформах Google Classroom, ZOOM тощо, розміщення відео заняття, що в онлайн-режимі проводить вихователь на сайті ЗДО). Можливе застосування мобільних додатків Messenger, Viber у межах робочого часу.
Які методи збору інформації використати.
Вивчення документації.
Опитування: анкетування батьків, педагогічних працівників.
Від того, як швидко новий вихователь увіллється в колектив закладу, чи вдасться йому налагодити взаємини, знайти цікаві способи співпраці з дітьми, залежатиме успіх його подальшої педагогічної діяльності.
Наставництво — форма індивідуальної роботи з прийнятими на роботу початківцями або переведеними на іншу посаду працівниками. Його мета — гармонійно ввести в професію, сприяти професіональному зростанню, соціокультурній адаптації у колективі.
Одним із першочергових завдань керівника, методичної та психологічної служби закладу є не просто залучити молодих спеціалістів до роботи, а «втримати» їх на педагогічній ниві.
Наставником зазвичай стає досвідчений працівник, який передає початківцю свої знання, досвід, ознайомлює із закладом дошкільної освіти, колективом, допомагає швидко й спокійно увійти в нове життя, дає базові установки.
Що зробити.
Дізнайтеся, у яких формах відбувається співпраця між педагогічними працівниками у закладі.
Оцініть результати співпраці педагогів.
Проаналізуйте, чи наявне і наскільки ефективне в закладі наставництво.
Поспілкуйтеся індивідуально з молодими педагогами та їх наставниками.
На що звернути увагу.
Обираючи з-поміж членів колективу педагогів на роль наставників, зважте, наскільки їм притаманні необхідні для наставництва здібності, зокрема такі:
Окрім того, важливими для педагога-наставника є прагнення до саморозвитку й самореалізації, самостійність суджень і поглядів, уміння визначатися у складних ситуаціях, відкритість інноваціям, самокритичність, креативність.
Радимо прочитати
Статтю О. Кононко «Наставництво як форма організації соціального простору початківця».
Щоб оволодіти майстерністю наставництва, педагог повинен:
Пам’ятку «Три етапи роботи з педагогомпочатківцем» наведено у Додатку 28.
Додаток 28
Хто залучений до роботи? На цьому етапі з педагогом-початківцем працюють директор закладу дошкільної освіти, вихователь-методист, педагог-наставник, практичний психолог. Вони складають план професійного становлення фахівця, проводять анкетування, за результатами якого розробляють програму адаптації.
На що звертати увагу педагога-початківця? Найбільше педагог-початківець потребує практичних порад. Тому наставникові передусім необхідно звернути його увагу на:
Яка роль наставника? Педагогу-початківцю слід запропонувати рекомендації та пам’ятки, що допоможуть йому правильно побудувати роботу з дітьми. Розробити такі пам’ятки можна разом із практичним психологом і педагогом-наставником. Крім того, можна спланувати відвідування різних форм організації освітнього процесу в досвідчених педагогів.
Якщо в роботі педагога-початківця чи в його спілкуванні з вихованцями виникають проблеми, слід провести індивідуальні консультації, під час яких розібрати покроково його роботу, дати корисні поради. На цьому етапі можна розглянути типові помилки, яких припускаються педагоги-початківці.
Хто залучений до роботи? На цьому етапі з педагогом-початківцем працюють наставник та практичний психолог. Їхнє основне завдання — допомогти педагогу- початківцю:
На що звертати увагу педагога-початківця? Пильну увагу слід приділити розвитку в педагога-початківця педагогічної етики й техніки. Адже інколи педагог, який не має досвіду роботи з дітьми, реагує на незручну для нього поведінку криком, погрозами тощо. Натомість вихованці відповідають неприязню, агресивно поводяться або в інший спосіб провокують вихователя. У результаті виникає емоційний бар’єр, що заважає нормальній роботі.
Доречно також звернути увагу педагога-початківця на такі, на перший погляд, дрібниці, як голос, жести, манера робити зауваження тощо. Адже діти помічають буквально все: як педагог стоїть чи сидить, як піднімається зі стільця, виходить із-за столу, наближається, чи підвищує голос, чи усміхається, як дивиться.
Яка роль наставника? На цьому етапі також можна організувати відвідування та взаємовідвідування занять досвідчених педагогів та педагога-початківця. Крім того, йому слід запропонувати пам’ятки й рекомендації щодо уникнення конфліктних ситуацій, взаємодії зі «складними» вихованцями тощо. За потреби разом із практичним психологом можна провести відповідний тренінг для педагогів-початківців, аби вони мали змогу навчитися мистецтва першої реакції, спілкування з дітьми.
Хто залучений до роботи? Професійну компетентность педагога-початківця перевіряють наставник і практичний психолог. Вони визначають ступінь його готовності, зокрема й психологічної, до виконання професійних обов’язків.
На що звертати увагу педагога-початківця? Особливу увагу слід звертати на необхідність здійснення самоаналізу, рефлексії щодо проблемих питань й самостійного пошуку способів їх розв’язання.
Яка роль наставника? Наставник намічає шляхи розвитку творчого потенціалу молодого фахівця, сприяє виробленню індивідуального стилю педагогічної діяльності. За бажанням молодого спеціаліста надає йому методичну допомогу в підготовці й оформленні портфоліо його досягнень.
Забезпечте педагогам з різним досвідом різнорівневу, диференційовану методичну допомогу. Зокрема, педагогу-початківцю майстерно організований методичний та психологічний супровід. Він дасть змогу початківцю швидко: адаптуватися до роботи в дитячому садку позбутися відчуття невпевненості у власних силах налагодити успішну комунікацію з усіма учасниками педагогічного процесу сформувати мотивацію до подальшої самоосвіти, розширення знань із психології та педагогіки «відчути смак» професійних досягнень розкрити свою індивідуальність і розпочати формування власної траєкторії професійного зростання.
Використовуйте різні форми підвищення фахової кваліфікації:
Складіть Положення про наставництво. Воно може мати такі розділи:
1. Загальні положення.
2. Завдання та напрями діяльності.
3. Організація роботи.
4. Права та обов’язки наставника.
5. Права та обов’язки молодого спеціаліста.
6. Документація.
Які методи збору інформації використати.
Опитування: анкетування працівників, педагогічних працівників.
Вивчення документації.
Перші кроки у закладі для більшості малюків пов’язані з недитячими переживаннями, а іноді — з глибокими психологічними травмами.
Адаптація (від лат. аdaptatio — пристосування) — комплексне явище соціального буття особистості, універсальна властивість людини, що дає їй змогу засвоїти соціально корисні стандарти поведінки, ціннісні орієнтації та гармонізувати взаємозв’язки з новим соціальним оточенням.
Питання входження дитини в нову ситуацію життєдіяльності завжди гостре не лише для неї, а й для її батьків та працівників дитячого садка. Проте саме від дорослих залежить ступінь загострення дитячих переживань і тих труднощів, які відчуватиме дитина у процесі звикання до умов дитячого садка.
Радимо прочитати
Статтю Т. Гурковської «Про міфи та реальність адаптаційного періоду».
Інтеграція — це процес і результат взаємодії різних елементів, що призводить до виникнення чогось нового, цілісного. Під час інтеграції освітній процес набуває найважливішої якості — цілісності, що припускає наявність у ній таких інтеграційних характеристик, які не властиві окремим її елементам.
Інтегрований підхід до організації змісту та процесу дошкільної освіти забезпечує формування цілісної реалістичної картини світу дитини, основ світогляду. Основними характеристиками інтегрованого освітнього процесу виступають:
Особистісно орієнтований підхід до організації змісту та процесу дошкільної освіти передбачає визначення базових якостей особистості, розвиток її активності, самостійності, ініціативності та креативності як індикаторів ефективності освітнього процесу.
Що зробити.
Поспостерігайте проходження адаптаційного періоду, робіть нотатки. Поспілкуйтеся індивідуально з батьками, вихователями.
Ознайомтеся з висновками практичного психолога щодо перебігу адаптаційного періоду.
Проаналізуйте форми роботи з батьками, педагогами з цього питання.
Оцініть процеси інтеграції в освітньому процесі.
На що звернути увагу.
Заклад має спрямувати роботу з полегшення адаптації дітей у трьох напрямах:
Радимо прочитати
Н. Гавриш, Н. Шкляр «Ласкаво просимо, або Як полегшити адаптацію малюків».
Скачайте пам’ятку «10 кроків для успішної адаптації до дитячого садка», наведену у Додатку 29 та роздайте її батькам.
Додаток 29
Щоб полегшити адаптацію новачків до умов закладу керівництво забезпечує:
Щоб забезпечити комфортні умови для легкої адаптації новачків у закладі, педагогам передусім потрібно врахувати чинники, які впливають на цей процес, зокрема:
– у сім’ї — умови життя дітей у родині, дотримання режиму дня, уміння гратися іграшками. Складне звикання дітей до умов закладу можуть спричинити й такі чинники, як: негативний емоційний клімат у родині, конфлікти між батьками, стиль виховання, якого вони дотримуються, ставлення батьків до дитячого садка, негативні відгуки про вихователів;
– у закладі дошкільної освіти — ситуації, за яких вихователі групи не в змозі допомогти дітям і їхнім батькам. Це може бути зумовлено низьким рівнем психологічної культури або браком знань чи досвіду з конкретної проблеми;
– у спілкуванні — сформованість навичок спілкування з однолітками й дорослими, зокрема бажання спілкуватися лише з близькими родичами, очікування їхньої уваги, підтримки й ніжності або, навпаки, потреба у спілкуванні не лише з близькими, а й з іншими дорослими та дітьми для одержання пізнавальної інформації й активної самостійної діяльності;
– у самообслуговуванні — сформованість умінь і навичок самообслуговування, зокрема вміння самостійно їсти, одягатися, роздягатися, повідомляти про свої фізіологічні потреби. Ці навички забезпечують самостійність і певну незалежність дітей від дорослих;
– у предметно-ігровій діяльності — сформованість умінь і навичок самостійного адекватного використання іграшок та участі в іграх. Ці навички також забезпечують дітям самостійність, впевненість у нових умовах і певну незалежність від незнайомих дорослих.
Проведіть також роботу з батьками дітей, які йдуть до першого класу. Про рівні адаптації дитини до школи, дізнайтеся з Додатка 30.
Додаток 30
Врахуйте, що значному скороченню організованих форм навчальної діяльності (занять) сприяє блочно-тематична організація освітнього процесу на засадах інтеграції, яка істотно знижує навчальне навантаження на дітей. При цьому тривалість інтегрованого заняття може дещо збільшуватись за рахунок постійної зміни різних видів дитячої діяльності (на 5, 10, 15 хвилин відповідно в молодшій, середній, старшій групах), проте інтегроване заняття може замінити всі інші, крім занять з фізичної культури й музичного виховання. Тобто щодня можна проводити одне інтегроване заняття, закріплюючи набуті дітьми знання і вміння в різних видах дитячої діяльності протягом дня. При цьому тривалість статичного навантаження у положенні сидячи на одне заняття не повинна перевищувати для дітей молодших груп — 15 хвилин, середніх — 20 хвилин, старших — 25 хвилин.
Які методи збору інформації використати.
Опитування: анкетування працівників, педагогів.
Вивчення документації.